У селі Щасливе Київської області військовослужбовці пішли на досить оригінальний крок. Отримавши під будівництво 3 гектари землі в самому центрі села, чоловіки вирішили об’єднатися і знайти інвестора, який би зміг звести для них такі бажані квадратні метри. Натомість забудовнику вони передають землю. Бійці кажуть, таким чином вони не тільки змогли б побудувати квартири для себе, але й для інших бійців, яким землі під забудову вже б і не вистачило.
Фугас та Микола зустрілись на передовій. Чоловік пригадує як після чергового обстрілу, до штабу приєдналось маленьке кошеня. Тоді воно було розміром з долоню і дуже наляканим. Попри страх і небезпеку, кошеня від українських бійців не пішло. Фугас залишився із воїнами до останнього. А додому Микола повернувся вже не сам.
Сьогодні боєць із дружиною та котом проживають у невеличкій однокімнатній квартирі під Києвом. Тут усе нагадує про фронт. Микола навіть екскурсію по дому проводить у військовій формі. Із літа він без діла не сидів: ходить на роботу, заробляє гроші, а замість викликів, які ставили перед чоловіком на передовій, тут удома доводиться вирішувати проблеми побутові.
Так і живуть. Чоловік мріє про квартиру, наповнену дитячим сміхом. Проте, у цій навряд чи знайдеться місце для поповнення. Микола розповідає, що він та ще 22 військових отримали по 10 соток. Землю отримали у селі Щасливому, що в 15 кілометрах від столиці. Зізнається, довго ламали голову над тим, що ж роботи із земельною ділянкою. Побудувати власний будинок в українських реаліях самотужки майже неможливо, - кажуть військовослужбовці, але у Щасливому проблему житла для бійців вирішити змогли. На трьох гектарах землі, яку виділили бійцям зараз активно йде будівництво нового багатоповерхового будинку, де усі отримають двокімнатні квартири із ремонтом.
У той час демобілізація триває. Незабаром додому з передової поїдуть ще 45 тисяч військових. Так до Щасливого повернулось ще семеро бійців, які теж претендують на ділянки землі, обіцяні державою. Щоправда обіцяли одні, виконувати ж доручили іншим, вже на місцях. Для України типовою є ситуація, коли у сільських та міських радах відповідають сухо та просто, мовляв, землі немає - шукати ніде. Тому чимало бійців після фронту залишилися ні з чим.
Так у лютому цього року у всіх районах Кіровоградської області демобілізовані бійці не раз протестували через невидачу землі, обіцяної державою. В області ділянки виділили тільки близько 10% демобілізованих. При цьому інші військові навіть не отримували конкретних відповідей від чиновників.
Крім того, на Кіровоградщині деяким бійцям АТО відмовляли в оформленні землі по п'ять разів.
Тут - до протестів не доходило. Не було причини. Очільник Щасливого Микола Шмаюн розповідає, що підходити до питання однобоко - неправильно. І навіть якщо у громади села фізично немає земельних ділянок на усіх, то це не означає, що про захисників потрібно забути.
Щоправда ініціативу у Щасливому сприйняли з радістю не всі. На перших етапах були і звинувачення у корупції та навіть спецперевірки. Щоправда згодом ідею, в якій сумнівались обласні чиновники, почали впроваджувати і в інших населених пунктах Київської області.
«У нас є чимало соціальних зобов’язань перед воїнами, які служать своєму народу і захищають суверенітет і цілісність рідної країни на сході. Ми докладаємо зусиль для спрощення земельного питання. Разом з обласним управлінням Держгеокадастру відпрацьовуємо всі можливості задля того, щоби всі, хто претендує на земельну ділянку, були нею забезпечені.
Загалом на Київщині виділили майже півтисячі гектарів землі для бійців АТО. Без жодних підрахунків зрозуміло, що на всіх її не вистачить. На рівні державних органів вже обіцяють: усі військові, що повертатимуться додому, отримають якщо не землю, то квартири.
Тим часом у тут у Щасливому військові вкотре роблять оглядини свого майбутнього житла, а їхні дружини вже планують ,як буде влаштована оселя. Такі історії, як у цьому селі, на практиці показують, як має працювати та сама децентралізація: коли громада приймає рішення на свою користь.
